Про місто

Місто Городок – адміністративний центр Городоцького району Львівської області, розташований над річкою Верещицею у 30 км від Львова та 60 км від Перемишля (Польща).

Уже восьме століття Городок карбує свою історію. У його літопис чорними і білими смугами вплетені і татарські набіги, і славна доба козацтва, часи панування іноземців та незабутні сторінки визвольних змагань.

Вперше Городок згадується Нестором – літописцем у 1213 році. На той час Городок був важливим містом Галицько-Волинського князівства – центром торгівлі сіллю і тому мав назву «Городок солоний» або «Соляний й Городок». У Городку неодноразово бував король Данило Галицький, який у 30-х роках тринадцятого століття надав Городку Руське право.

Під час польського панування з 1349року Городок входив до Львівської землі Руського воєводства, спочатку як окреме королівське місто, а пізніше –як центр Городоцького староства. У 1389 році король Ягайло надає Городку Магдебурзьке право.

Взагалі історія Городка тісно переплетена із долями багатьох польських королів. Король Владислав Ягайло мав резиденцію у Городоцькому замку, в ньому він 1434року помер. Серце короля за легендою поховане у стіні Францисканського костьолу у Городку, а тіло з почестями було переправлено до Кракова.

У XV – XVI ст. місто багато разів страждало від татарських набігів.

У1504 році польський король звільнив місто від податків і зобов’язав громаду відбудувати місто. У1591 році українське населення Городка створило братство—громадсько-релігійну організацію, при якій, зокрема, була створена школа, викладання в якій велося українською мовою.

Відбилися на скрижалях історії міста і події Національно-визвольної війни XVII ст. У 1648 році українські міщани, озброївшись, допомогли козацькому полку полковника Капусти оволодіти містом. У 1655 році під час знаменної Городоцько-Кам’янобрідської битви українські війська під проводом Богдана Хмельницького перемогли польські війська Потоцького.

У 1772 році Східна Галичина увійшла до складу Австро-Угорщини. Городок цісарським указом від 1758 року залишається містом, яким управляє магістрат. Австрійська влада в певній мірі сприяла національним устремлінням українців. Було дозволено навчання українською мовою у народних школах. У 1808 році у Городку працювала двокласна мішана школа, у якій навчалося 72 учні.

У листопаді 1861 року почала працювати перша в Україні залізниця , яка з’єднувала Львів та Перемишль і проходила через Городок. У 1871 році Городок стає повітовим містом.

Наприкінці XIX – початку XX ст. пожвавлюється національне життя українців. Це, в першу чергу, пов’язане з ім’ям Лонгина Озаркевича, оселя якого стала центром культурного життя. У 1899-1903 роках у Городку мешкав відомий український письменник Лесь Мартович, в гостях у якого бували Василь Стефаник та Іван Франко.

Під час Першої світової війни у серпні 1914 року поблизу Городка відбулась битва між австро-угорськими та російськими військами. Перемога у ній дала можливість росіянам підійти до Карпат. Городок був важливим стратегічним центром в українсько-польській війні. Багато людей Городоцького краю воювали у лавах Української Галицької армії.

До 1939 року місто входило до складу Польщі. Тяжкими були воєнні та повоєнні роки для Городка. Після встановлення радянської влади сотні людей були репресовані та виселені у Сибір. У 1941 – 1944 роках фашистські окупанти вивозили молодь на примусові роботи у Німеччину. Після 1944 року продовжуються репресії комуністичного режиму. Нерівну боротьбу з поневолювачами вели на Городоччині загони Української Повстанської Армії під керівництвом сотника Івана Цапа («Вишня»).

З надзвичайним піднесенням зустріли мешканці Городка Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

Сьогодні Городок – місто із 18-тисячним населенням, що стабільно розвивається. Великий внесок у розвиток роблять промислові підприємства, що розташовані у Городку.

Місто зберегло характерну середньовічну забудову з чотирикутною площею та ратушею. Серед пам’яток архітектури Городка – ратуша з оглядовою вежею, побудована в 1832 році, кам’яна церква Благовіщення (1540 р.), римо-католицький костел XV ст., колишній францисканський монастир XV ст. (нині монастир отців студитів і церква Преображення Господнього), дерев’яна церква Івана Хрестителя (1670 р.), мурований водяний млин XVI ст., старовинний міський парк над озером, де колись стояв королівський замок (XVI – XVII ст.), меморіал українських Січових Стрільців на міському кладовищі 1942 р.