Працівники фітосанітарної служби привертають увагу до проблеми поширення такого злісного шкідника як сарана.
У зв’язку з поширенням сарани перелітної( Locusta migratoria) у південних районах республіки Молдова, які розташовані поблизу Болградського району Одеської області та запровадження особливого режиму на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області необхідно під час проведення обстежень сільськогосподарських угідь та інших угідь звертати максимальну увагу на розвиток і поширення особливо небезпечних шкідливих організмів, зокрема сарани перелітної.
Сарана є один з найбільш небезпечних і злісних шкідників у світі.
Для України найбільш поширені такі види родини саранових: прус, або сарана італійська (Calliptamus italicus L), сарана перелітна (Locusta migratoria migratoria L), сарана марокканська (Dociostaurus maroccanys Thunb); кобилки: блакитно крила(jedipoda coerulescens L.), чорно смугаста (Oedaleus decorus Germ.), білосмугаста (Chorthippus albomarginatus De Geer.), мінлива (Celes variabilis Psll.), велика болотна (Parapleurus (Mecosthetus) alliaceus Germ.), хрестовика мала (Dociostaurus brevicollis). Саранові поділяють на одиночні та стадні види. Комахи стадних видів здатні перебувати у двох морфо-фізіологічних формах-одиночній та стадній фазах. Трансформація популяції комах з одиночної у стадну фазу відбувається внаслідок збільшення їхньої щільності за наявності сприятливих екологічних чинників. При цьому спостерігаються помітні зміни у морфології, фізіології та поведінці комах. Сукупність особин одного виду починає поводити себе як єдиний організм, якому притаманні надзвичайна ненажерливість та міграційна активність. Стадні види саранових у процесі розвитку спроможні утворювати куліги (тимчасове скупчення саранових), або зграї імаго. Найбільш потенційно небезпечні серед саранових України стадні види – італійська сарана (прус) і перелітна (азіатська) сарана.
Зимує перелітна сарана у ґрунті, у фазі яйця у кубушках на глибині 5-8 см у кожній кубушці, як правило налічується від 50 до 100 яєць, інколи до 115шт. Навесні, за температури ґрунту 23°, відбувається масове відродження личинок. Розвиток личинки , в залежності від умов природнього середовища, зазвичай проходить 35-45 днів. Личинка має 5 віків. Тіло імаго шкідника велике 3,5-5,5см у довжину, від зеленого до бурого кольору, вкрите дрібними плямами. Поодинока фаза у особин сарани на відміну від стадної не має перетяжки на передноспинці, але вона стиснена з боків, задні голені у поодиної фази яскраво-червоні, тоді як у стадної – жовті. При збільшені кількості особин у популяції нервова система личинки сприймає їх сигнал та перемикає розвиток у стадну форму: більш яскраву – буро-червону личинку замість зеленої. У перемиканні задіяні механізми нервової пластичності та гормонів. Швидкість льоту дорослої крилатої сарани коливається від 8 до 10 км за годину. Відстань, яку пролітає сарана за добу: вдень – 3-40 км, вночі до 15 км. Однак за сприятливих метеорологічних умов (перенесення вітром), відстань може сягати до 500 км. Через 30-40 днів після окрилення стадна перелітна сарана починає відкладати яйця у кубушки, після чого гине.
Основні «резервуари» популяції мешкають в заплавних луках у дельтах великих річок. Масове розмноження сарани спостерігається тільки у жаркі і засушливі періоди – такі ми спостерігаємо цьогоріч майже по всій території України, особливо у східних областях.
Обстежують у першу чергу стації-резерватори саранових:
- Неорні землі ( перелоги та узбіччя з полином та споришем; залежні землі, слабозадернені із кселофітним (рослини, які здатні переносити тривалу посуху) різнотрав’ям; ділянки з розрідженою рослинністю вздовж зрошувальних каналів), галявини та узлісся лісових насаджень.
- Посіви багаторічних трав, пасовища в стадії вибою, поля де не проводились агротехнічні заходи;
- Інші, де минулого року в липні–серпні відмічалась підвищена чисельність саранових.
Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9-ої години, або з 18-ої години і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на вершинах рослин. Поведінка саранових за добу залежить від температури навколишнього природного середовища та інтенсивності сонячної радіації. Найбільш активні вони в теплі ясні дні і, навпаки, стають майже нерухомі у дощову, пахмурну погоду і найбільш холодні нічні і вранішні години. У разі виявлення більш 1 екз/м2 у місцях «резервації», необхідно провести обстеження прилеглих до них посівів сільгоспкультур, особливо соняшнику, кукурудзи, баштанних, овочевих тощо.
Порогові рівні саранових: ЕПШ личинок нестадних кобилок 5-10, італійського пруса 2-5екз/м2.
Рекомендовані препарати проти саранових на люцерні (насіннєві посіви), соняшнику, цукрових буряках, яблуні, груші, житі, ячменю, пшениці : Моспілан (0,05-0,075л/га), Догма (0,2-0.3л/га), Сумітіон (0,8-1,5л/га), Фастак (0,15-0,2л/га).
Інсектицидні препарати на дикоростучому різнотрав’ї: Карате Зеон (0,15л/га), Енжіо (0,18л/га), ДиХлор (1,5л/га), Нірвана ( 1,5л/га) та інші, відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
Шкідливість саранових обумовлена надзвичайно високою інтенсивністю живлення, здатністю до масового розмноження та перельотів деяких видів на великі відстані. Можливість спалахів чисельності обумовлена високою потенціальною плодючістю ряду видів, що стримується обмежувальною дією факторів довкілля та внутрішньо популяційних механізмів. Унаслідок цього відбувається або зниження плодючості, або загибель частини потомства.
Ритміка і шкідливість масових розмножень багатьох комах, у т.ч. й саранових, пов’язані зі зміною сонячної активності, що впливає на циркуляцію атмосфери і на зміни режиму погоди. В цілому масові розмноження більшості стадних видів суттєво залежать від 11-річних циклів сонячної активності, з середніми проміжками між максимумом спалахів у 9-12 років (за деякими даними, 3-10 років). Період спалаху чисельності стадних саранових у циклі може коливатися в доволі широких межах (від 3 до 8 років), але зазвичай ці види у підвищеній чисельності зустрічаються не більше 3-4 років поспіль.
Спалахи чисельності саранових часто пов’язані з низкою посушливих років і весняних посух. Збільшення чисельності сарани спостерігається після 1-2 посушливих років, які характеризуються підвищеними температурами вегетаційного періоду і зменшеною кількістю опадів. Різке скорочення чисельності спостерігається у випадку, якщо в попередньому році порівняно з середньо багаторічними даними температура відхилилася в бік зниження, а кількість опадів – у бік підвищення.
Коливання чисельності та поширення саранових помітно корелюють зі станом сонячної активності (числом Вольфа) і показниками температури та опадів (ГТК).