У зв’язку з поширенням сарани перелітної( Locusta migratoria) у південних районах України, необхідно звертати максимальну увагу на розвиток і поширення особливо небезпечного шкідника, проводити обстеження сільськогосподарських угідь на його виявлення.
Сарана є один з найбільш небезпечних і злісних шкідників у світі.


Для України найбільш поширені такі види родини саранових: прус, або сарана італійська(Calliptamus italicus L), сарана перелітна(Locusta migratoria migratoria L), сарана марокканська(Dociostaurus maroccanys Thunb); кобилки: блакитно крила(jedipoda coerulescens L.), чорно смугаста(Oedaleus decorus Germ.). Саранові поділяють на одиночні та стадні види. Підчас свого розвитку комахи здатні до трансформації популяції з одиночної у стадну фазу, внаслідок чого відбувається збільшення їхньої щільності за наявності сприятливих екологічних чинників. При цьому спостерігаються помітні зміни у розвитку та поведінці комах. Сукупність особин одного виду починає поводити себе як єдиний організм, якому притаманні надзвичайна ненажерливість та міграційна активність. Стадні види саранових у процесі розвитку спроможні утворювати куліги(тимчасове скупчення саранових), або зграї імаго. Найбільш потенційно небезпечні серед саранових України стадні види – італійська сарана(прус) і перелітна(азіатська) сарана.
Зимує перелітна сарана у ґрунті, у фазі яйця у кубушках на глибині 5 -8 см у кожній кубушці , як правило налічується від 50 до 100 яє. Навесні, за температури ґрунту 23° відбувається масове відродження личинок. Розвиток личинки , в залежності від умов природнього середовища, зазвичай проходе 35-45 днів. Швидкість льоту дорослої крилатої сарани коливається від 8 до 10 км за годину. Відстань, яку пролітає сарана за добу : вдень – 3-40 км, вночі до 15км. Однак, при сприятливих метеорологічних умовах(перенесення вітром), відстань може сягати до 500 км. Через 30-40 днів після окрилення стадна перелітна сарана починає відкладати яйця у кубушки, після чого гине.
Обстежують у першу чергу стації-резерватори саранових:
-неорні землі( перелоги та узбіччя з полином та споришем, (рослини, які здатні переносити тривалу посуху) різнотрав’я; ділянки з розрідженою рослинністю вздовж зрошувальних каналів), галявини та узлісся лісових насаджень.
-посіви багаторічних трав, пасовища.
Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9-ої години, або з 18-ої години і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на вершинах рослин. Поведінка саранових за добу, залежить від температури навколишнього природного середовища та інтенсивності сонячної радіації. Найбільш активні вони в теплі ясні дні і, навпаки , стають майже нерухомі у дощову, пахмурну погоду і найбільш холодні нічні і вранішні години. При виявленні більш 1 екз/м2 у місцях «резервації», необхідно провести обстеження прилеглих до них посівів сільгоспкультур, особливо соняшнику, кукурудзи, баштанних, овочевих тощо.
Порогові рівні саранових: ЕПШ личинок не стадних кобилок 5-10, італійського пруса 2-5екз/м2.
Рекомендовані препарати проти саранових на люцерні(насіннєві посіви), соняшнику, цукрових буряках, яблуні, груші, житі, ячміню, пшениці : Моспілан(0,05-0,075л/га), Догма(0,2-0.3л/га), Сумітіон(0,8-1,5л/га), Фастак (0,15-0,2л/га)..
Інсектицидні препарати на дикростучому різнотрав’ї :Карате Зеон(0,15л/га),Енжіо(0,18л/га),ДиХлор(1,5л/га),Нірвана( 1,5л/га), та інші відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні».
Шкідливість саранових обумовлена надзвичайно високою інтенсивністю живлення, здатністю до масового розмноження та перельотами деяких видів на великі відстані.
Збільшення чисельності сарани спостерігається після 1-2 посушливих років, які характеризуються підвищеними температурами вегетаційного періоду і зменшеною кількістю опадів.
Любов Болдирєва, фітосанітарний інспектор