Сьогодні Городоцький центр дозвілля та надання культурних послуг наповнився не просто світлинами — тут заговорили історії. Тихі, глибокі, пронизливі.
У кожній – жіноче обличчя української боротьби. Це відвага, закарбована в погляді, і відданість, що веде крізь випробування. Це історії сили, які не завжди звучать голосно, але змінюють хід подій.
В експозиції — портрети п’ятнадцяти військовослужбовиць, бойових медикинь та волонтерок. Серед них — і громадянки інших держав, які загинули, виконуючи свій обов’язок в Україні.
Так відкрилася виставка «Жінка і війна: історичні контексти та сучасні виклики» — проєкт, який вперше серед громад завітав саме до нашої Городоцької громади, принісши із собою тиху, але пронизливу правду.
Ці обличчя на фотографіях не просто позують — вони дивляться в саму душу.
Ірина Киянка, професорка Львівського національного університету імені Івана Франка, презентуючи проєкт, відкривала кожну історію так обережно, ніби торкалася оголеного серця
У її словах було те, що неможливо вигадати — лише прожити разом із тими жінками, чия відвага сьогодні тримає небо над Україною.
Особливим моментом стала глибока тиша, до якої запросила Оксана Лучко.
У цій тиші — наша безмежна вдячність героям та героїням, наш біль і наша єдність.
Як влучно зауважив голова Городоцької громади Володимир Ременяк у своєму виступі, сила нашої громади — у щоденній дії.
Кожен теплий крок підтримки воїнів, кожна справа допомоги — це наш живий маніфест небайдужості.
Ця виставка — не про розпач. Вона про те неймовірне світло, яке жінки проносять крізь найтемніші часи. Про зморшки, що стали мапами випробувань, і про очі, в яких читається Перемога.
Виставка триватиме до 29 березня. Тож встигніть відвідати, щоб просто постояти поруч із цими історіями. Дозвольте їм торкнутися вас, зігріти та залишитися у пам’яті теплим відблиском незламності
