«Радійте, що маєте Горака. Тіштеся, що хоче писати. Роман Горак залишається з нами, у рідному Городку, який любив понад усе».

Ці слова історика Романа Шуста, мабуть, якнайкраще передають те, ким був Роман Дмитрович для нашої громади. І ким залишається.

Сьогодні, на Романа, ми завершили літературно-краєзнавчий фестиваль «Горак-фест» особливим вечором – вечором пам’яті і тихої молитви, спогадів і глибокої вдячності людині, чиє слово зводило мости між минулим і майбутнім.

Ми розділити цей вечір із найдорожчими Романовими людьми – дружиною Надією, синами Якимом, Іваном та Андрієм з їх родинами. Були поруч і ті, чиї життєві стежки свого часу перепліталися з долею Романа Горака: Олександр Масляник та Степан Давимука. Їхні спогади – особливі штрихи до портрета непересічної особистості, яку нам ще осягати й осягати.

Унікальним моментом стала інсценізація уривка з твору Романа Горака «Поцілунок самотності».

І знову переконалися: як же геніально він писав! А як тонко, професійно й проникливо передали його слово педагоги Городоцького ЗЗСО №3!

Здавалося, Роман Дмитрович був поруч: дивився на нас із портрета, слухав улюблені пісні у виконанні талановитих земляків, радів успіхам тих хто продовжує його справу, досліджує, читає, пише, відкриває для себе і для інших багатющий світ творчості митця.

Цього вечора усі гуртом вітали учасників і переможців конкурсу на здобуття першої літературно-краєзнавчої премії імені Романа Горака.

Оплески лунали для лавреатів:

  • Надії Канафоцької
  • Соломії Левкут
  • Надії Либи

– категорія «дорослі»

  • Яни Матули
  • Діани Михайлишин

– категорія «діти»

Переможці отримали щось значно цінніше, аніж визнання, дипломи чи грошові премії. Дуже особливим дарунком від родини стала баночка грушевого варення, яке минулого року Роман Дмитрович встиг заготовити власноруч. У маленькому слоїку не просто смаколик – часточка його турботи.

Підбили підсумки й самого літературно-краєзнавчого фестивалю «Горак-фест». Подякували творчим, ініціативним, небайдужим колективам шкіл, бібліотек, музею за широку палітру найрізноманітніших заходів. Кожен із них став ще однією можливістю ближче познайомитися з нашим славним земляком, глибше пізнати те духовне багатство, яке він нам залишив…

Ще один щемкий момент вечора – презентація автобіографічної книги Романа Горака «Я сам про себе самого». Видання побачило світ завдяки зусиллям родини та сприянню благодійників.

Митець відійшов у засвіти рівно рік тому, саме на Романа. Тож сьогодні ми молитовно згадали земляка й на місці його спочинку на городоцькому цвинтарі.

Громада цінує і пам’ятає Горака, який почався з Городка, з любові до рідної землі, її людей, історії і незліченних людських доль. Він за життя був шанованим у рідному місті, й по смерті залишається з нами – у своєму святому Городку, у книгах, у пам’яті, у серцях тих, хто його знав і відкриває для себе по-новому.