
«Радійте, що маєте Горака. Тіштеся, що хоче писати. Роман Горак залишається з нами, у рідному Городку, який любив понад усе».
Ці слова історика Романа Шуста, мабуть, якнайкраще передають те, ким був Роман Дмитрович для нашої громади. І ким залишається.
Сьогодні, на Романа, ми завершили літературно-краєзнавчий фестиваль «Горак-фест» особливим вечором – вечором пам’яті і тихої молитви, спогадів і глибокої вдячності людині, чиє слово зводило мости між минулим і майбутнім.

Ми розділити цей вечір із найдорожчими Романовими людьми – дружиною Надією, синами Якимом, Іваном та Андрієм з їх родинами. Були поруч і ті, чиї життєві стежки свого часу перепліталися з долею Романа Горака: Олександр Масляник та Степан Давимука. Їхні спогади – особливі штрихи до портрета непересічної особистості, яку нам ще осягати й осягати.
Унікальним моментом стала інсценізація уривка з твору Романа Горака «Поцілунок самотності».
І знову переконалися: як же геніально він писав! А як тонко, професійно й проникливо передали його слово педагоги Городоцького ЗЗСО №3!

Здавалося, Роман Дмитрович був поруч: дивився на нас із портрета, слухав улюблені пісні у виконанні талановитих земляків, радів успіхам тих хто продовжує його справу, досліджує, читає, пише, відкриває для себе і для інших багатющий світ творчості митця.
Цього вечора усі гуртом вітали учасників і переможців конкурсу на здобуття першої літературно-краєзнавчої премії імені Романа Горака.
Оплески лунали для лавреатів:
- Надії Канафоцької
- Соломії Левкут
- Надії Либи
– категорія «дорослі»
- Яни Матули
- Діани Михайлишин
– категорія «діти»

Переможці отримали щось значно цінніше, аніж визнання, дипломи чи грошові премії. Дуже особливим дарунком від родини стала баночка грушевого варення, яке минулого року Роман Дмитрович встиг заготовити власноруч. У маленькому слоїку не просто смаколик – часточка його турботи.
Підбили підсумки й самого літературно-краєзнавчого фестивалю «Горак-фест». Подякували творчим, ініціативним, небайдужим колективам шкіл, бібліотек, музею за широку палітру найрізноманітніших заходів. Кожен із них став ще однією можливістю ближче познайомитися з нашим славним земляком, глибше пізнати те духовне багатство, яке він нам залишив…
Ще один щемкий момент вечора – презентація автобіографічної книги Романа Горака «Я сам про себе самого». Видання побачило світ завдяки зусиллям родини та сприянню благодійників.

Митець відійшов у засвіти рівно рік тому, саме на Романа. Тож сьогодні ми молитовно згадали земляка й на місці його спочинку на городоцькому цвинтарі.
Громада цінує і пам’ятає Горака, який почався з Городка, з любові до рідної землі, її людей, історії і незліченних людських доль. Він за життя був шанованим у рідному місті, й по смерті залишається з нами – у своєму святому Городку, у книгах, у пам’яті, у серцях тих, хто його знав і відкриває для себе по-новому.









