На аромат осінніх віршів нині поспішили залюблені у високе художнє слово краяни.

Привела сюди і любов до поезії, і спрага зустрічі з шанованим поетом з Івано-Франківська Богданом Томенчуком.

Радо приймала в себе гостей Городоцька музична школа.

Разом з Осінню шукали риму і знаходили її, таку чуттєву і глибинну, як вміє тільки Томенчук.

Разом з чарівною модераторкою Мирославою Яцків ми захоплювалися особливою здатністю Богдана Томенчука – вмінням оживляти абстрактні поняття. Так ожила Осінь, яка наче сама забігла до зали на поетичну каву. Так оживає в його поезії жінка-Україна.

Завдяки читцям – нашим освітянам, священникам – Осінь говорила одинадцятьма голосами, вражаючи образами і метафорами…

І всі вони народилися завдяки одній людині, до якої одне питання: як можна так писати і так хвилювати серця?!

Особливо приємним було зізнання гостя у тому, що в Городку він почувався як вдома, на причілку, у садку.

А ще такими цінними були його настанови. Зокрема про те, що жити треба й цінувати те, що маємо. Бо за ті години, коли ми спілкуємося, поляжуть десятки героїв, – тамуючи емоції, промовив автор.

І читав вірш за віршем. Про любов, біль, молитву, сльозу, Україну, війну…

І, здається, кожен із них знаходив дорогу до серця.